Нова версія сайту
   
Подвиг  Станіслава Зінчика -
Подвиг Станіслава Зінчика
Версія для друку Автор: Алла ПРИХОДЬКО
№20 від 06.06.2014

Переглядів: 1726 | Коментарів: 0

24 травня трагічно загинув при виконанні службового обов’язку під Слов’янськом Донецької області 39-річний житель Бориспільського району (с. Петровське) Станіслав Зінчик. 

Його життя обірвалося під час нападу окупантів на сили антитерористичного центру. Безстрашний боєць отримав не сумісне із життям вогнепальне поранення від осколків гранати.

Віддати останню шану Станіславу Зінчику, стрільцю військової частини 3066 Національної гвардії України, військовослужбовцю-резервісту, зійшлося чи не все село Гайшин Переяславського району, звідки родом загиблий. Попрощатися зі справжнім патріотом нашої держави прийшли мешканці і з сусідніх сіл, навіть ті, хто його не знав і ніколи не бачив. Розділити біль втрати рідних та близьких полеглого в бою бійця прибули місцеві чиновники, депутати, резервісти, побратими, почесна варта Національної гвардії України. 

27 травня о 12.00 прощальною ходою, яку супроводжував військовий оркестр, тіло Станіслава Зінчика, одягнене в камуфляжну форму, віднесли до гайшинської церкви, де отець Олег провів заупокійне богослужіння. 

Зінчик пройшов Майдан, а потім добровольцем пішов до лав Національної гвардії. Після певних військових навчальних курсів, де проявив себе гарним спеціалістом військової служби, пішов воювати із диверсантами та терористами. З іншими бійцями тримав оборону на блок-посту, що на околиці Слов’янська, майже місяць. Загинув під час обстрілу бойовиками. 

— Станіслав був старанним, добросовісним, безстрашним бійцем. Під час бойових дій завжди рвався на передову. З нього брали приклад інші, – розповідає командир зведеного загону Національної гвардії, пан Володимир (прізвища не назвав). — Я впевнений, що двоє бійців, які під час відбиття атаки були поряд з ним і зазнали вогнепальних поранень, дякуватимуть його сину, коли той підросте, за те, що його батько врятував їм життя. Адже Станіслав залишив світ, своїм тілом закривши гранату. Його героїчний вчинок держава не забуде. 

Станіслав був доброю Людиною

Станіслав Зінчик напівпрофесійно займався альпінізмом. Разом з іншими альпіністами Київщини підкорив найвищі вершини Кавказу. Неодноразово бачив смерть товаришів. Зінчик – близький товариш Миколи Каськіва, начальника відділу фізичної культури та спорту Бориспільської РДА, жителя села Щасливого. Разом із Миколою Ігоровичем Станіслав підкорював Ельбрус та Казбек. 

— У Станіславові гармонійно були поєднані найкращі людські риси. Він був скромним, уважним чоловіком, який мав надзвичайно велику силу духу. Це та людина, з якої потрібно брати приклад. Будучи в горах, Станіслав перший помічав те, що не могли помітити інші альпіністи. Він був сучасним філософом. Свій шлях Станіслав Зінчик обрав свідомо, — сказав Микола Каськів.

Лишив піврічного сина

З Ружаною Кириленко, 30 років, Стас побрався торік. Півроку тому в них народився син Філат.

— Зі Стасом я познайомилася в окружній комісії на минулих парламентських виборах, — говорить крізь сльози Ружана. — Ми були головами виборчих комісій на дільницях у Києві. Весь цей час Стас був поруч зі мною – допомагав охороняти бюлетені, чергувати на дільниці. Жили з моїми батьками в селі Петровське. Вам не передати, як він радів, коли шість місяців тому у нас народився син Філат. Ім’я дитині дала я, воно мені приснилося. У Стаса було велике і добре серце. Він не мав ворогів, допомагав, чим тільки міг, як-то кажуть, і старому, і малому. Пішов не попрощавшись, востаннє я з ним спілкувалася телефоном напередодні цієї злощасної трагедії. Слізно просила його повернутися додому. Та він заборонив мені плакати і сказав, що не відчуває небезпеки. Хоча голос у нього був стурбований. Казав: «Я не можу залишити своїх товаришів, аби в них не впав бойовий дух». Ось так, під кулі снайперів на Інститутській не потрапив, а від гранати терористів утекти не зміг. Я дуже щаслива, що жила з таким мужнім чоловіком, як Станіслав. Жалкую, що зовсім мало… 

Найближчим часом Станіслава Зінчика буде нагороджено державною відзнакою посмертно. Його ж сім’я отримає від держави компенсацію 500 тисяч гривень, ще 100 тисяч гривень обіцяють його сину. 


Переглядів: 1726 | Коментарів: 0
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:
 
Ваш коментар*
Захист від автоматичних повідомлень


i-visti.com © 2000-2016 Газета «ВІСТІ. Інформація. Реклама». Усі права захищені.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Інформація на сайті є інтелектуальною власністю редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама». Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування та републікування, передрук чи будь-яке інше поширення матеріалів сайту, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, суворо забороняється без попередньої письмової згоди з боку редакції газети «Вісті. Інформація. Реклама». Під час цитування інформації гіперпосилання на сайт i-visti.com обов'язкове. Логотип ВІСТІ є зареєстрованим товарним знаком (знаком обслуговування) ТОВ «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама».
Система Orphus

Украина онлайн

Яндекс.Метрика

Рейтинг@Mail.ru